Перегони у сфері штучного інтелекту між США та Китаєм все більше набувають рис питання національної безпеки.

На початку місяця президент США Дональд Трамп оголосив про введення 25-відсоткового мита на окремі чіпи для ШІ, включаючи процесор H200 компанії Nvidia і конкуруючу модель від Advanced Micro Devices. Рішення стало підсумком дев'ятимісячного розслідування у напівпровідниковому секторі.

Міра розглядається як частина ширшої стратегії стимулювання американських виробників випускати більше чіпів усередині країни, знижуючи залежність від закордонних постачальників — насамперед із Тайваню.

Пізніше представники Білого дому уточнили, що мита будуть точковими. Вони не зачеплять чіпи та обладнання, що імпортуються для використання в дата-центрах США, багато з яких оснащені високопродуктивними процесорами для роботи ШІ-моделей. Міністр торгівлі Говард Лутник також отримав широкі повноваження щодо надання додаткових винятків.

Крок пішов за більш ранньою обіцянкою Трампа запровадити мито на імпорт китайських напівпровідників — проте відповідний указ було відкладено до червня 2027 року. Раніше президент також заявляв про готовність дозволити Nvidia експортувати чіпи H200 до Китаю в обмін на частку від продажів, що викликало питання про можливий конфлікт із конституційною забороною на експортне мито.

Попри суперечливі сигнали, загальний вектор політики Білого дому ясно вказує на те, що ШІ дедалі частіше розглядається не як комерційний продукт, а як стратегічний актив.

У своїй записці, включаючи коментарі Стефані Рот, аналітики вказують, що пандемія COVID-19 наочно продемонструвала вразливість глобальних ланцюжків постачання, коли перебої з чіпами наголосили на залежності світової економіки від стабільного доступу до цих компонентів.

"Лідерство в ШІ має ключове значення для технологічної переваги, військових можливостей та економічного зростання", - йдеться в записці.

За оцінкою Wolfe Research, США залишаються «очевидним лідером» у навчанні найбільших і найпотужніших моделей ШІ. Водночас Китай досяг помітного прогресу за рахунок державної, капіталомісткої політики, роблячи ставку на ефективність, оптимізацію та швидке поширення «досить хороших» моделей в умовах обмеженого доступу до передового обладнання.

Інакше кажучи, ШІ-перегони дедалі менше схожі на змагання стартапів — і дедалі більше на довгу стратегічну партію між державами.